
Вже котрий раз приходжу на виставу «Угода з ангелом» і в котрий раз відкриваю її для себе по-новому. Слово сказане героями, якось по-іншому торкається душі. Переосмислюю сказане, представлене, зігране. Та і актори постійно самовдосконалюються і творчо ростуть. Вони працюють над собою, не дозволяючи халтурити для нас - глядачів. Це приємно – відчувати, що навіть не маючи відповідної освіти, майбутні медики відточують свою акторську майстерність. Я впевнена, ці знання обов’язково знайдуть своє місце і у професійній діяльності студентів. Бо як би ми не намагалися змінити світ, все одно життя, то театр, а ми – люди – актори.
Після вистави ніколи не хочеться залишати зали, хочеться ще хоча би уявно домалювати картину майбутнього героїв, а може навіть і зіграти власний епізод.
Все таки виходжу. Бачу веселі, дещо задумані обличчя глядачів. І мимоволі стаю учасником розмови студентства, що дивилися виставу.
- «Все ж таки молодець цей Ден. Заради кохання намагався змінити своє життя… Цікаво чи у житті він такий, як на сцені? І що стало для нього музою такого майстерного виконання головної ролі?»
- «Ти знаєш, а мені сподобалась режисура і я просто в захваті від музичного оформлення. Наскільки все професійно підібрано і вдало поєднано…»
- «Найкумеднішим є той міліціонер, я забув як його звати, але поява його в епізодах і зал просто зриває від сміху! Напевно, це талант від Бога…»
- «А мені сподобалась дружина Дена – Ліка. Ця жінка знає, чого хоче від життя і як цього досягти. Але як і всі жінки слабка і слабкою її робить любов до чоловіка. Заради кохання вона здатна на все!»
- « А ця постраждала… Та так ніби взято з самого життя. Сподіваюсь, що в неї все добре і вона не з власного досвіду знає, що це таке бути нещасливчиком долі»
Студентство зграйкою вибігло з палацу. Залишивши тільки легкий вітерець думок і вражень… Гарно, що все так… Просто, професійно і зі смаком…
Випускниця БДМУ спеціальності «педіатрія»(2006), вихованка студій палацу «Академічний», викадач патоморфології та патофізіології Чернівецького медичного коледжу БДМУ
Леся Іванівна Зюбак-Романчук