Палац "Академічний" » Студії » Поетичний клуб » Палац – мрії, надії, сподівання…
Інформація до новини
  • Переглядів: 1623
  • Автор: stas
  • Дата: 29-10-2011, 18:39
29-10-2011, 18:39

Категорія: Студії » Поетичний клуб

Здається, що лише вчора, ти, палаце,  провів мене  і запросив обов’язково заходити до тебе в гості. Три  довгих роки у розлуці з тобою були не надто легкими, хоча було інше життя, дещо особливе з’явилося у мене… Але ти завжди був і залишаєшся у моєму серці.

І от я стою перед твоїми дверима, спогади огортають мене своїм теплом, як мати пригортає до себе свою дитину. Відчиняю двері…  Як я скучила за тобою, мій друже! Таке відчуття, що і не було тих років розлуки. Настільки все близьке і рідне… 

Викладачі-професори задумливо дивляться на мене, ніби питаючи, що змінилося з того часу, як останній раз бачились?  Та якось все по-іншому…

Ти став іншим… Але і досі залишаєшся центром культури і мистецтва. До тебе приходять нові люди, які прагнуть творити в ім’я мистецтва і ти їх радо приймаєш у свої обійми, допомагаючи адаптуватись і вирости, як артистові.  І вони всі щиро люблять тебе, бо ти даєш їм шанс бути іншими, не просто новим медичним поколінням… Ти не готуєш чергові штампи… Ти народжуєш нових творчих, неординарних особистостей, які мають свій почерк та неповторне відчуття культурного смаку…

Зала… Після тривалих репетицій частенько хотілося посидіти і бути просто глядачем… Стати одним і з сотні тисяч…

Та сцена завжди вабила мене своїм загадковим світом… І ось я стою на сцені, в залі погашене світло, з коридору пробивається промінь сонця… Емоції переповнюють мене… Слова кудись зникли… З’явилось відчуття якось фантастичного щастя, шаленої радості, що знайшлося те, що було втрачене… Ти прекрасний, палаце! Ти всім своїм єством допомагав мені здійснити мрію – дарувати себе людям…

Люди… Скільки разом було зроблено, скільки пережито… Скільки просто мовчали у тиші шаленства творчої думки…  Разом творили, надихалися музикою…

 А ось і ти моя улюблена місцинка, місце де все тільки починалося, щоб вилитись у потужний мистецький потік… А ось і ви, мій дорогий вчителю… Саме ви шліфували мій талант своїми знаннями, своїм невичерпним джерелом фантазії, своєю мудрістю… Як я скучила за вами… Мені дуже не вистачало вас…

Я доторкнулася душею до тебе, в мені ожило все те, що на мить затихло… Тепер я знаю, все буде по-іншому… Бо ми як і раніше разом…

 

З любов’ю твоя вихованка,

випускниця Буковинського державного медичного університету

спеціальності «педіатрія»(2006 року),

викладач патоморфологіі та патофізіології

Чернівецького медичного коледжу БДМУ

Леся Зюбак-Романчук


Шановний відвідувачу! Ви увійшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.

Навігація

 

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.bsmu.edu.ua та academ.bsmu.edu.ua

Архів новин

Вересень 2017 (3)
Червень 2017 (2)
Травень 2017 (4)
Квітень 2017 (4)
Березень 2017 (7)
Лютий 2017 (6)
^